Пам’ять, що болить і об’єднує: зустріч міського голови з родинами полеглих Героїв
Сьогодні міський голова Лариса Осадчук провела щиру та водночас важливу зустріч із рідними полеглих Захисників-земляків – тих, чиї життя стали ціною нашої свободи.
Зустріч розпочалася зі зворушливого та символічного моменту: рідні тихо й з глибокою шаною поклали квіти до куточку пам’яті полеглим Захисникам у КЗ «Центр культури та дозвілля». У цю мить стояла особлива тиша, що тримала в собі біль утрат, вдячність, гордість і невимовну любов. Кожна гвоздика була мовчазним зверненням до тих, хто залишився назавжди у серцях своїх близьких і всієї громади.
Саме з цього глибоко емоційного жесту й почалася подальша розмова, де кожне слово мало вагу, а кожна пауза промовляла більше за сказане. Головною темою, що проходила крізь увесь діалог, стало детальне обговорення майбутнього меморіалу – місця, яке має зберегти пам’ять і біль, об’єднати громаду та вшанувати подвиг кожного Героя.
Лариса Анатоліївна наголосила, що на початку року міська рада замовила проект, покликаний зберегти в серцях поколінь імена наших Героїв. Проте війна внесла свої корективи: частина фахівців була мобілізована, і робота над проектно-кошторисною документацією кілька разів призупинялася. Та попри це, проектно-кошторисну документацію вже передано до відділу культури, сім’ї, молоді та спорту, щоб крок за кроком наближати реалізацію важливої для громади справи.
Також Лариса Анатоліївна зазначила, що меморіал має стати не просто архітектурним об’єктом, а живим символом шани. Серцем громади, де зійдуться любов до рідної землі, гордість за наших Воїнів і гіркий, але світлий смуток за тими, хто назавжди залишився на полі бою. Саме тому думка рідних є ключовою – тільки вони найкраще знають і відчувають, яким має бути місце, що збереже пам’ять про їхніх синів, чоловіків, батьків.
Під час зустрічі детально й уважно розглянули кожен нюанс: розташування, художню концепцію, символіку, можливі написи та QR-коди, за якими можна буде переглянути життєвий шлях Захисників. Бо майбутній меморіал – це не камінь і метал. Це місце, де болить, але водночас підтримує. Це простір, куди хочеться приходити, щоб говорити мовчанням.
Ця зустріч стала ще одним важливим кроком до створення меморіалу, який знатиме кожне ім’я, розповідатиме кожну історію й берегтиме кожен подвиг. І поки триває робота над кожною деталлю меморіалу, триває й наша спільна відповідальність: пам’ятати. Пам’ять болить, але саме вона нас об’єднує й робить сильнішими. Герої вже не повернуться – але їхня присутність залишиться тут, у нашій землі, у наших серцях і в майбутньому меморіалі, який стане гідною даниною їхній незламності.
