Знову невимовний біль і гірка втрата прийшли до Борзнянської громади
Безжальна війна, яка щодня забирає найкращих синів і дочок України, обірвала життя ще одного нашого земляка – Євгенія Власюка, 2001 року народження.
Євгеній Сергійович народився 18 листопада 2001 року. З 2008 по 2017 рік навчався у КЗ «Борзнянська спеціалізована школа-інтернат І–ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів». Ще зі шкільних років він мріяв стати військовим, захищати свою країну, стояти на сторожі її свободи та незалежності. Ця мрія стала його покликанням і справою життя.
Євгеній був добрим, щирим, чуйним і світлим юнаком. Він умів підтримати, вислухати, допомогти. Його поважали однокласники, цінували вчителі, любили рідні та друзі. Відповідальний і талановитий, він гарно малював, захоплювався музикою та чудово грав на гітарі. У його серці було багато добра, тепла та життєвих планів.
Після закінчення дев’ятого класу розпочався його шлях до омріяної професії. Спочатку – навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом – служба у лавах Збройних Сил України та навчання у Київському інституті Національної гвардії України.
У 2024 році Євгеній отримав омріяне офіцерське звання. Молодий офіцер мужньо боронив Україну на найгарячіших ділянках фронту, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Саме там, на Донеччині, обірвався його земний шлях...
Попереду було ціле життя. Роки, сповнені надій, задумів і мрій. Як і кожна молода людина, він будував плани на майбутнє, прагнув щастя, хотів жити, творити, любити. Та війна безжально перекреслила все, залишивши після себе лише нестерпний біль, сльози та світлі спогади.
Євгеній мріяв про родину і встиг здійснити цю мрію. Але тепер без люблячого батька залишилася маленька донечка, без коханого чоловіка – молода дружина, без надійної підтримки – рідна сестра. Для них ця втрата стала раною, яка ніколи не загоїться.
Особливо боляче усвідомлювати, що йому було лише 24 роки. Вік, коли життя тільки набирає обертів, коли відкриваються нові горизонти, народжуються найсміливіші мрії та будується майбутнє. Але доля визначила для нього інший шлях – шлях справжнього Воїна, який віддав найдорожче за Україну, за її свободу, незалежність і мирне майбутнє кожного з нас.
Сьогодні важко знайти слова, здатні передати всю глибину цього горя. Важко змиритися з тим, що ще одна українська родина отримала страшну звістку, яка назавжди поділила життя на «до» і «після». Важко прийняти, що згасло таке молоде життя, сповнене сили, надій і любові.
