Сьогодні Борзна застигла у скорботі…
Місто проводжало в останню земну дорогу свого Захисника – Євгенія Власюка. Молодого Воїна, який мав жити, мріяти, радіти кожному новому дню, виховувати донечку, будувати майбутнє своєї родини та своєї країни. Та війна вирішила інакше.
Вона безжально забирає найкращих. Забирає тих, хто не ховався за чужими спинами, хто став на захист рідної землі, хто ціною власного життя боронив право українців жити під мирним небом. І сьогодні до Небесного війська приєднався ще один наш земляк.
Скорботна тиша огорнула місто. Люди ставали навколішки живим коридором шани, схиляли голови, проводжаючи Героя його останнім земним шляхом. У ці хвилини особливо гостро відчувався біль війни, який неможливо описати словами, неможливо прийняти серцем і неможливо забути.
Чин відспівування Євгенія Власюка відбувся на центральній площі Борзни. Тут зібралися рідні, друзі, побратими, однокласники, представники влади та жителі громади, щоб разом помолитися за упокій душі Захисника та віддати йому останню шану. Над площею лунали молитви, а в серцях присутніх стискалися біль, смуток і гіркота від непоправної втрати.
Під час церемонії прощання слова співчуття та вдячності за жертовний подвиг Воїна прозвучали з вуст керівництва громади, вчителів, побратимів, однокласників, які згадували його добрим, щирим і світлим юнаком, сповненим планів та надій. Кожне слово було пронизане болем від усвідомлення того, що життя молодого Захисника обірвалося так рано.
Після відспівування похоронна процесія вирушила до кладовища біля будівлі школи № 3. Останній шлях Героя був сповнений людської шани, вдячності та сліз. Особливо боляче усвідомлювати, що Євгеній був зовсім молодим. Попереду в нього мало бути ціле життя – зі щасливими моментами, новими досягненнями, сімейними святами, здійсненими мріями та радістю батьківства. Але всі ці плани назавжди залишилися нездійсненними. Залишилися лише світлі спогади про людину, яка любила життя і віддала його за свою країну.
Сьогодні плакала вся громада. Немає таких слів, які могли б полегшити біль втрати. Є лише вдячність. Вдячність за мужність, за жертовність, за захист України. Вдячність за те, що до останнього подиху він залишався вірним своїй присязі та своєму народові.
Пам’ять про Євгенія житиме у серцях земляків. Житиме у кожному мирному світанку, за який він боровся. Житиме у вдячності поколінь, які знатимуть, якою страшною ціною виборюється свобода.
Світла пам’ять Захиснику. Вічна слава Герою! А Герої – не вмирають!
