«Вічно живі»: в Іванівці вдруге провели благодійний турнір із паркового волейболу
Ця спортивна подія вкотре об’єднала молодь, спортсменів, уболівальників та жителів громади навколо спорту, благодійності й пам’яті про тих, завдяки кому Україна продовжує жити та боротися.
Змагання видалися динамічними та напруженими. Учасники з Іванівки, Борзни, Миколаївки, Шаповалівки, Сиволожа та Києва продемонстрували хорошу технічну підготовку та командну взаємодію. Кожен сет тримав у напрузі до останнього м’яча, а ефектні атаки, блоки й сейви супроводжувалися щирою підтримкою вболівальників.
Перед початком матчів до учасників та гостей звернувся староста Миколаївського старостинського округу Юрій Самойлик. Важливою частиною турніру стала його пам’ятна складова. Учасники та глядачі долучилися до загальнонаціональної хвилини мовчання, вшанувавши полеглих Захисників України та мирних жителів.
Особливим моментом стало звернення до Анатолія та Катерини Омельченків — батьків полеглого Героя Володимира Омельченка. Їм висловили вдячність і шану за виховання сина, який став на захист України та віддав за неї найдорожче — своє життя. Через історію однієї родини цього дня згадали всіх батьків, які виховали синів і дочок, котрі стали на захист рідної землі.
Після півтори години напруженої боротьби перемогу в турнірі здобула місцева команда «Патріот». Головний трофей змагань — почесний Кубок — переможцям вручила Катерина Андріївна Омельченко.
Не обійшлося й без окремих відзнак за допомогу в проведенні турніру. До того ж нагородили наймолодшого волонтера змагань — Владислава. Упродовж усіх матчів хлопчик допомагав гравцям, вправно подаючи м’ячі. Його участь стала простим, але дуже теплим прикладом того, що долучитися до спільної справи може кожен.
Турнір «Вічно живі» став ще однією подією, де спорт поєднався з пам’яттю та благодійністю. Щира вдячність спортсменам, організаторам, суддям, волонтерам, уболівальникам і всім, хто допоміг провести цей захід.
Пам’ять про Героїв живе не лише у словах. Вона продовжується у справах, у підтримці одне одного, у вихованні молоді, у можливості проводити спортивні змагання та будувати майбутнє України.
Вічно живі — у нашій пам’яті. У наших вчинках. У майбутньому, заради якого вони боролися.
