27 січня – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
27 січня 1945 року – дата, яку пам’ятає весь світ. Саме в цей день Радянська Армія визволила в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
За час існування цього концтабору у ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн. людей. Крім євреїв та поляків – двох найбільш постраждалих груп, - виокремлюють радянських військовополонених та представників інших національностей. Серед них були і українці.
Основний контингент в’язнів таборів становили люди, яких нацисти називали «небажаними елементами», Untermenschen - недолюдьми. Під цю категорію потрапляли противники нацистської ідеології та режиму, кримінальні злочинці та євреї.
Тисячі українців опинилися за колючим дротом нацистських фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами. Точно встановити кількість в'язнів - вихідців з території України - неможливо через низку проблем, що зумовлені історичними й геополітичними чинниками. Як на початку війни, так і після її завершення Україна не мала власної державності. Більшість українців, які потрапляли до таборів, нацисти "маркували" як радянських, польських або угорських громадян. Частина з них узагалі не проходила реєстрації, а відразу потрапляла до крематорію. По війні в СРСР при підрахунку жертв також ішлося про "радянських громадян".
За роки війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв, з них півтора мільйона дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час. Планомірне знищення євреїв не можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами, опрацьованості і реалізації. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву - Голокост (англ. Holocaust - "всеспалення").
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію та запобігли в майбутньому актам геноциду. Важливо знати та охороняти, як пам’ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв. Також була підтримана резолюція покликана нагадувати про необхідність виховання толерантності, терпимості й поваги до прав людини, щоб убезпечити майбутні покоління від повторення ганебних помилок та страшних злочинів минулого.
