Вітаємо жителів громади зі святом Івана Купала!
Це свято символізує народження літнього сонця – Купала. Саме сьогодні цікаво та актуально зануритися в історію цього дня.
На території України впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, завжди мали локальні відмінності, не скрізь однаково збереглися – найбільше на Поліссі, як одній з архаїчних зон слов’янського світу.
Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах, «Синопсисі» (1674 рік). До цього свята відношення було різним. У різні роки його намагалися заборонити, оскільки бачили язичницький характер народних обрядів.
Проте, саме язичницька сутність, містичність купальського обряду привертали увагу багатьох дослідників, митців. Їх згадували у фольклористичних працях, творах відомих письменників та кінематографі.
У сучасному світі купальські обряди були змінені та «адаптовані». І хоч магічний зміст ритуалів знівельований, а святкування набрало мистецького значення, все ж головні язичницькі ритуальні дійства до нас дійшли – це плетення вінків дівчатами і пускання їх на воду; вшанування купальського деревця хороводами; розпалювання багаття та стрибання через вогонь; ритуальна купіль; спалювання або потоплення деревця; спалювання кулів соломи чи опудала; влаштування ритуальної вечері. Цікаво, що і назва свята, і ритуальний вогонь, і прикрашене деревце називають «купалом», «купайлом» чи «купайлицею». Це ж і є головні елементи обрядовості, в основі яких лежать культ вогню, води і рослинності. Ритуали уособлюють поєднання чоловічого (вогню) та жіночого (вода) начал, виконувалися з метою забезпечення врожайності, здоров’я, продовження роду.
Обрядове багаття на свято Івана Купала пов’язане із культом сонця, тому й місце для нього обирали, як правило, на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище.
Вода також мала силу «очищення», «оздоровлення», тому в цей день купання було ритуальним. Побутували вірування і в цілющі властивості купальської роси, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Але на водоймищах у цей день потрібно було бути особливо обережними, оскільки за народними уявленнями, вода в день Івана Купала потребувала жертв і вважалася небезпечною, тому купальське деревце було своєрідною жертвою богу води.
Також всі знають легенду про головну купальську траву – папороть. За легендою той, хто її знайде, буде здоровим і багатим. Існував також звичай на Купала збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю, лопухами; виготовляти «купайло»/«гільце» – святкове деревце (найчастіше з верби). І сьогодні гілки розламаного «купайла» господині розкладають по городу для гарного урожаю.
У цей магічний день хочемо побажати всім міцного здоров’я, злагоди, добробуту та благополуччя. За свою багатовікову історію українській народ здолав багато викликів та випробувань. Витримаємо та переможемо і цю страшну біду, адже ми – нація з глибоким корінням та надзвичайною силою духу!
За матеріалами сайту «Автентична Україна»
https://authenticukraine.com.ua/blog/kupala
