Вшануємо пам’ять видатного земляка
Сьогодні виповнюється 203 роки з Дня народження видатного українського письменника, поета, драматурга, фольклориста, етнографа, перекладача, критика, редактора, видавця — Пантелеймона Куліша.
Народився Пантелеймон Олександрович 7 серпня 1819 р. у містечку Воронежі Глухівського повіту Чернігівської (нині Сумської) області. Походив з козацької, цілком імовірно — навіть дворянської родини. Мати майбутнього письменника, на жаль, померла дуже рано. Вимогливий батько годинами змушував сина розв’язувати задачі або вчити вірші російських поетів-класицистів напам’ять. Учитися малому Панькові було дуже важко. Дисципліна в навчальному закладі підтримувалася фізичними покараннями. Але вже у третьому класі хлопець твердо вирішив, що стане письменником.
З юних літ Пантелеймон Куліш ставив перед собою високу мету. Ще в шістнадцять років він вирішив упорядкувати український правопис, видати дванадцятитомну енциклопедію українського фольклору та етнографії, заснувати друкарню, започаткувати українські журнали, здійснити переклад Біблії українською мовою, стати найкращим українським письменником.
Великий українець був унікальною людиною: володів енциклопедичними знаннями, був наділений надзвичайною працьовитістю, вивчив чотирнадцять мов. Саме цьому патріотові належить уведення терміна «національна українська ідея», що не втратив свого глибокого значення й нині.
Пантелеймону Кулішеві Україна завдячує перепохованням Т. Шевченка з петербурзького Смоленського кладовища на Чернечу гору в Каневі та перекладом українською мовою Святого Письма.
Кулішеві судилося довге життя, та, на жаль, останні місяці виявилися дуже тяжкими, оскільки згорів його хутір, і Пантелеймонові Кулішу довелося працювати в холодній стодолі. Помер письменник за письмовим столом 14 лютого 1897 р.
Пантелеймон Куліш пройшов тернистий шлях. Усе своє життя він служив українській національній ідеї, у ній — його єдина мета, у ній він був послідовний. Як знавець літератури та історії свого народу, П. Куліш утверджував право українців мати свою власну літературу, бачив обнадійливі перспективи її подальшого розвитку, збагачення стильової та родожанрової системи.
Микола Хвильовий сказав: «Здається, тільки він один маячить світлою плямою з темного українського минулого. Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента».
За матеріалами сайту: https://ukrlit.net/textbook/9klas_3/44.html
