Пробація як перспективний засіб ресоціалізації засуджених і забезпечення безпеки суспільства
У зв’язку з проведенням в Україні пенітенціарної реформи й прийняттям Закону «Про пробацію» наша держава зробила значний крок для приведення у відповідність національного законодавства до європейських стандартів і створення гуманістичної системи виконання покарань. Показник кількості ув’язнених і засуджених, що перебувають в установах виконання покарань, є надзвичайно високим, тому актуальним є питання соціальної адаптації і ресоціалізації осіб засуджених до позбавлення волі. Виходячи з місць позбавлення волі, засуджені мають повернутися до нормального життя, але для такої реінтеграції особи державою має проводитися комплекс правових, економічних, організаційних, психологічних та інших заходів. Як показує міжнародна практика, пробація є одним із найбільш дієвих та економічних засобів для виправлення та ресоціалізації засуджених.
Відбування покарання у вигляді позбавлення волі несе негативні зміни для особистості засудженого й часто призводить до рецидиву злочинів. Із загальної кількості осіб, які щороку засуджуються в Україні до позбавлення волі, більше половини раніше вже відбували покарання. Причиною цього є детермінанти, які пов’язані з негативними явищами у процесі відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Позбавлення волі характеризується моральними, соціальними та психологічними збитками для засудженого. В процесі відбування покарання в цих осіб зникає віра в себе, у них руйнуються сім’ї та зв’язки із зовнішнім світом, відбувається трансформація особистості, тому для соціальної адаптації засуджених має проводитися інтенсивна робота, яка обов’язково має супроводжуватися перш за все наданням психологічної допомоги.
У ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України сказано, що покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Саме виправлення та ресоціалізація засуджених є одними з головних елементів мети виконання покарання. У ст. 6 КВК України виправлення засудженого визначається як процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Під ресоціалізацією слід розуміти свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 КВК України, основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є такі: 1) встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим); 2) пробація; 3) суспільно корисна праця; 4) соціально-виховна робота; 5) загальноосвітнє і професійно-технічне навчання; 6) громадський вплив. Одним із засобів ресоціалізації засуджених у цьому переліку є пробація. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пробацію», видами пробації є досудова, наглядова і пенітенціарна.
Основною метою пенітенціарної пробації є не покарання засуджених осіб, а навпаки, ресоціалізація та корегування соціально-психологічних властивостей злочинця шляхом вжиття низки заходів, спрямованих на формування поваги до закону й соціальної адаптації. Сутність пенітенціарної пробації полягає в допомозі звільненим особам шляхом вжиття комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних та інших заходів, зокрема надання послуг, спрямованих на соціальну адаптацію. Головним завданням пенітенціарної пробації є саме створення умов для ресоціалізації засуджених і повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Реалізація цього завдання здійснюється шляхом проведення соціальної, фізичної та психологічної адаптації осіб, засуджених до позбавлення волі. При цьому особливості таких робіт визначаються індивідуально, а саме з урахуванням віку, соціального становища, статі та інших особливостей.
Однією з основних проблем у цій сфері є ставлення до виправних заходів та особливості характеру самої особи засудженого, адже ефективність допомоги залежить переважно від бажання особи прийняти таку допомогу. Засудженим часто притаманні наркотична або алкогольна залежність, емоційна неврівноваженість, такі особи часто можуть підпадати під вплив інших осіб або групи осіб, тому існує необхідність індивідуального підходу до кожного із засуджених. Гостро постає питання й про рецидиви злочинів, тобто одним із напрямів виправної та ресоціалізаційної діяльності є саме недопущення скоєння злочинів особами, які були раніше засуджені. Нагляд, надання допомоги як заходи виховного впливу пробації можуть допомогти протидіяти рецидивам, адже йдеться про можливість виправлення засуджених осіб, надання їм правильної мотивації. Також слід наголосити на важливості надання допомоги, консультацій та інформації сім’ям засуджених для створення сприятливих умов задля соціальної адаптації осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі. Отже, можна говорити про те, що запобігання вчинення засудженими повторних правопорушень є специфічним напрямом діяльності, предметом якого, зрештою, є створення умов повсякденного функціонування людини й суспільства загалом, які передбачають усунення потенційно ризикових факторів, здатних породжувати або провокувати ненормативні варіанти поведінки. Якщо говорити про ресоціалізацію у найбільш загальному значенні, то до неї можна віднести також період після закінчення строку виконання покарання. Тут йдеться про сприйняття суспільством осіб, які раніше були засуджені. Зокрема, це питання працевлаштування. Його можуть допомогти вирішити центри зайнятості, але на практиці багато колишніх засуджених стають безробітними. Причиною невиконання вимог щодо працевлаштування центрами зайнятості населення, виконавчими органами влади й управління, органами внутрішніх справ, є низька кваліфікація осіб, звільнених із місць позбавлення волі. Однак не можна не згадати й таку причину, як стереотипність мислення суспільства: «колишні засуджені обов’язково вчинять злочин у майбутньому». Саме таке ставлення сприяє тому, що весь процес виправлення й ресоціалізації втрачає свою актуальність для особи, що призводить до рецидивних злочинів, адже навіть за щирого бажання знайти роботу й «почати нове життя» після засудження, не зустрівши підтримки від суспільства, особа втрачає свою цілеспрямованість і знову повертається до доступного виду заробітку. Проте тут слід зазначити, що це питання є актуальним лише для осіб, які справді хочуть виправитись, адже є багато осіб, для яких скоєння злочинів є цілком нормальним способом життя, і тут акцент має робитися саме на пенітенціарному етапі ресоціалізації, тобто на процесі виправлення особи. Наприклад, підвищення правової обізнаності засуджених осіб як один з виховних заходів має допомогти у подоланні стійкості поведінки особи щодо злочинних намірів.
Однак, окрім впливу на засуджених, деякі пробаційні заходи мають впроваджуватися також для населення. Зокрема, забезпечення інформованості населення з питань пробації є одним з найважливіших напрямів цієї сфери. Задля підвищення ефективності ресоціалізаційних та виправних заходів важливим є сприйняття суспільством того факту, що особи, які раніше були засуджені, здатні до змін, отже, політика держави має також бути спрямована на формування такого ставлення у населення, зокрема, шляхом інформування про стан реформи пробації в країні, проведення бесід і роз’яснень у цій сфері. Також слід сказати, що Законами України «Про пробацію» та «Про волонтерську діяльність» передбачена волонтерська діяльність, пов’язана з пробацією. Як зазначено у ст. 20 Закону України «Про пробацію», основним завданням волонтерів пробації є сприяння органу пробації у здійсненні нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи. Особи, які мають необхідні знання й навички, відповідають вимогам, що висуваються до волонтерів пробації, можуть допомогти цій системі виконати її завдання.
Ніжинський районний сектор № 4
філії ДУ «Центр пробації»
в Чернігівській області
