До 130-ї річниці з дня народження Олександра Довженка
Олександр Довженко – поет у кіно та живописець у літературі, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа. Він один із тих, кому випало жити в надзвичайно важкий час. На очах у нього відбувалися грандіозні битви, мільйони людей загинули під час Другої Світової війни. І серце Довженкове не могло не відгукнутися на страждання рідного народу. Він сам був на фронті, на власні очі бачив горе, сльози, кров і своїм обов’язком вважав оспівати безсмертний подвиг українців, показати всьому світу їхні страждання і велич героїчних звершень.
За своє творче життя Олександр Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п’єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей і теоретичних праць, присвячених питанням кіномистецтва. Його кінопоеми були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першим поетом кіно. Низку кіноповістей Довженка екранізували після його смерті: «Повість полум’яних літ» «Поема про море», «Зачарована Десна».
Заради хорошого кадру він був ладен на найсміливіші експерименти, вигадував нові ходи у монтажі, а під час зйомок міг днями чекати на справжню зливу, щоб дощ у кадрі був реалістичним. Саме Олександр Петрович започаткував новий жанр – кіноповість, тобто повість, написану з урахуванням специфіки кіно. Митець писав свої твори, щоразу думаючи про те, як вони виглядали би на екрані. Тож засоби кіномистецтва, його прийоми були складовою його індивідуального стилю.
Його німа стрічка «Земля» – у світовій скарбниці найкращих фільмів, а «Звенигора», «Арсенал», «Земля» з шаленим успіхом демонструвалися в Англії, Нідерландах, Бельгії, Франції, Південній Америці, Канаді, США, Греції, Туреччині… На установчій конференції ООН у Сан-Франциско 1945 року виступив всесвітньо відомий Чарлі Чаплін. Він знайшов для українця такі слова: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка».
На жаль, попри таке всесвітнє визнання, доля режисера склалася трагічно. Він прожив усього 62 роки, але не мислив себе без людей та своєї діяльності на благо народу…
«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм», – так говорив про себе великий митець. І тепер він належить вічності як невід’ємна частка могутньої світової культури, як світосяйний геній українського народу!
