Вони навіки в нашій пам’яті..!
Завжди важко і боляче говорити про втрати, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то говорити ще тяжче і болючіше. Коли помирає людина – це велика трагедія, велике горе для всієї родини. А коли вона гине за нашу незалежність – трагедія для всієї країни.
І сьогодні на фасаді Шаповалівської школи, поряд з меморіальною дошкою Олександру Криступасу, з’явилися ще дві – Миколі Самозвону та Анатолію Шерембею, колишнім випускникам школи, які поклали свою душу і тіло за те, щоб ми жили в незалежній державі.
Микола Самозвон був добрим, спокійним, товариським і працьовитим хлопцем – таким запам’ятали його друзі та односельці. Після закінчення 9 класу Шаповалівської школи, став студентом Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму. 2018 року був призваний на службу до лав Збройних Сил України, а з квітня 2019 року – продовжив службу за контрактом. Користувався повагою та авторитетом серед бойових побратимів. Був до останнього подиху вірний присязі українському народу. Загинув 19 грудня 2023 року й назавжди залишився 24-річним…
Про Анатолія Шерембея односельці відгукуються як про щиру, справедливу, працелюбну людину, порядного сім’янина та дбайливого господаря, який найбільше в житті любив землю та працю на ній, а розраду знаходив у родині. Після закінчення Шаповалівської школи у 1989 році, продовжив навчання у ДТСААФ. Брав участь у АТО, з перших днів повномасштабного вторгнення став активним організатором місцевої територіальної оборони, а наприкінці березня 2022 року пішов на захист України. Обіймав посаду головного сержанта 1 взводу охорони, 4 роти охорони, 2 батальйону охорони однієї з військових частин. Загинув 9 грудня 2023, виконуючи бойове завдання.
Право відкрити меморіальні дошки було надано рідним загиблих, після чого їх освятив настоятель Свято-Миколаївської ПЦУ отець Сергій.
Зі словами пошани, скорботи та вдячності до всіх присутніх звернулися міський голова Лариса Осадчук, начальник Третього відділу Ніжинського РТЦК та СП Роман Полулях, діловод Шаповалівського старостинського округу Валентина Шеєн та бойові побратими, колишні вчителі й однокласники загиблих Воїнів.
Покладанням квітів, хвилиною мовчання вшановано пам’ять Героїв, які тепер щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, нагадуватимуть кожному, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній Україні.
З меморіальних дошок на нас дивляться ще зовсім молоді обличчя Героїв. Ніхто з них не знав, що в Україну прийде війна і вони змушені будуть боронити рідну землю зі зброєю в руках. Та їхні життя обірвали ворожі кулі. Обірвали мрії та задуми. Вони любили життя, складали певні плани на майбутнє. Але це все в минулому... Нині їхній подвиг є прикладом патріотизму, мужності та жертовності для кожного з нас. Низько схилімо голови перед батьками та рідними загиблих. Ми у великому боргу за ту високу ціну, яку віддали ваші діти заради нашої свободи!
Герої не вмирають!
