22 червня 1941 року – день, що змінив долі мільйонів…
Сьогодні, в День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, ми згадуємо про мільйони зламаних доль, знищені міста й села, невимовний біль утрат, що торкнувся практично кожної родини під час Другої Світової війни. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув у боях, у концтаборах, хто помер від голоду і репресій під час кривавої Другої світової війни.
Той день став початком незліченних страждань, масових втрат, руйнувань і болю, які український народ пам’ятає досі. Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні. Тих, хто став жертвою смертельних жорен фашизму...
Сучасна ситуація в Україні має паралелі з історичними подіями, коли країна знову змушена боротися з агресором, що становить загрозу не лише для України, але й для всього світового порядку. На жаль, ця агресія супроводжується численними воєнними злочинами, з обстрілами мирних міст, вбивством цивільного населення, катуваннями, депортаціями та іншими порушеннями міжнародного гуманітарного права.
Тому вшановуючи пам’ять минулого, ми ніколи не забуваємо про сьогодення, і сильніше тримаємося за майбутнє – вільну, сильну, мирну Україну. Наша боротьба за незалежність триває та неодмінно завершиться Перемогою!
Цього скорботного дня схилімо голови у хвилині мовчання перед пам’яттю мільйонів полеглих воїнів, невинних жертв, чиє життя забрала війна.
Вічна пам’ять загиблим! Честь і слава живим Героям!
