Громада втратила Героя…
Із глибоким сумом та болем у серці повідомляємо про втрату ще одного нашого земляка – жителя Кинашівки ПРОЩЕНКА Валерія Віталійовича. Захисник України героїчно загинув 22 червня 2025 року, виконуючи свій обов’язок перед Україною.
Народився Валерій Віталійович 31 травня 1990 року. Закінчив 9 класів Кинашівської школи. Далі у 2005 році продовжив здобувати освіту в Борзнянському держсільгосптехнікумі за спеціальністю «Бджільництво».
Після проходження строкової служби працював на лісозаводі. Коли розпочалася АТО, Валерій Віталійович пішов захищати рідну землю. Служив у складі Збройних Сил України, брав участь у бойових діях. Після повернення додому знову став до мирної праці, проте завжди залишався напоготові…
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році відважний Воїн добровільно, не вагаючись став до лав українського війська. Воював на найнебезпечніших ділянках фронту. Вірний присязі, сильний духом, відданий справі, чесний, щирий, спокійний, добрий – таким його пам’ятатимуть побратими, рідні, колеги, друзі. Всі, хто його знав, завжди могли на нього покластися, адже Валерій Віталійович був завжди готовим прийти на допомогу.
Та найбільший біль – у його родини. Він був гарним сім’янином, люблячим чоловіком і турботливим батьком для коханої дружини, двох синів, які зростатимуть без тата, але з гордістю за його подвиг... Які відтепер залишилися без міцного чоловічого плеча, мудрої батьківської поради, надійної підтримки та опори. В одну мить їхнє життя розділилося на «до» і «після», і цей біль не зітре час…
Валерій Віталійович мріяв бачити, як підростають його діти, як розквітає мирна Україна. На жаль, здійснити ці мрії йому не судилося. Проте його ім’я житиме в пам’яті громади та в історії України як символ мужності, любові до своєї родини та Батьківщини.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Нехай Господь дасть вам сил пережити це страшне горе. Уся громада схиляє голови в шані перед мужністю і подвигом Валерія Віталійовича і розділяє ваше горе. Ця втрата – не лише біль родини, а й глибока рана для всієї громади.
Герої не вмирають – їхні імена назавжди вкарбовані в серцях тих, кого вони захищали! Світла пам’ять і вічна слава Валерію Віталійовичу!
