Україна вистояла – і вистоїть!
Ми пам’ятаємо той тривожний ранок 24 лютого 2022 року… Пам’ятаємо перші дзвінки зі словами «Почалося…», розгублені погляди, сльози на очах рідних, поспішні збори, довгі черги на заправках і в магазинах, порожні дороги й пронизливий гул сирен, що розривав тишу. Здавалося, світ похитнувся. Але саме в ту найстрашнішу мить ми відчули щось сильніше за страх – єдність. Ми стали пліч-о-пліч. Незнайомі люди підтримували одне одного та об’єднувалися заради спільної мети – не зламатися й зберегти Україну.
Ми вистояли тоді, коли ворог був певен, що впадемо за три дні. Ми вистояли завдяки нашій армії, завдяки силі духу й любові до рідної землі. Бо українці – народ, який неможливо скорити. Народ, який століттями боровся за свою свободу й ніколи не зраджував своїх цінностей. Народ, який знає ціну незалежності…
Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі за всіма, хто віддав своє життя за свободу України. Наші Захисники і Захисниці – це Герої, які щодня тримають небо над нами. Їхня мужність, стійкість і самопожертва – це щит нашої держави, біль і гордість кожної української родини. Їхні імена назавжди вписані в історію України й у наші серця. Світла і вічна пам’ять полеглим!
Та цей день – не лише про біль і втрати. Він – про незламність і гідність. Про мільйони історій мужності й самопожертви. Про волонтерів, які з перших годин повномасштабного вторгнення стали на свій фронт допомоги. Про лікарів, рятувальників, енергетиків, учителів – усіх, хто продовжив працювати під звуки сирен і вибухів. Про дітей, які навчаються в укриттях і малюють сонце над мирним небом. Про матерів, які чекають і моляться. Про кожного з нас – хто донатить, підтримує, працює, вірить, не опускає рук.
Україна вистояла – і вистоїть! Бо з нами правда! Бо з нами Бог! Бо ми разом!
