Сьогодні – роковини Корюківської трагедії 1943 року
1–2 березня 1943 року стали чорною датою в історії Корюківки. Те, що відбулося тут, не було воєнним зіткненням – це було свідоме, цілеспрямоване винищення беззбройних людей разом із їхніми домівками. Каральна операція нацистів стала помстою за дії радянських партизанів, які в ніч на 27 лютого атакували окупаційний гарнізон, звільнили полонених та знищили фашистів.
У відповідь окупанти обрали шлях терору. Протягом двох днів у місті тривала кривава розправа: людей розстрілювали, заганяли до будівель і підпалювали, не щадячи ні дітей, ні літніх людей, ні жінок. Вогонь поглинав вулицю за вулицею. До кінця 2 березня Корюківка майже повністю перетворилася на згарище. 9 березня каральні загони повернулися, щоб добити тих, кому дивом вдалося врятуватися. Загалом було вбито близько 6700 мирних жителів і знищено майже 1290 будинків.
Ті події березня 1943 року сьогодні сприймаються особливо гостро. Методи терору, спрямовані на залякування й підкорення мирного населення, на жаль, не залишилися в минулому. Зруйновані міста, вбиті мирні люди – це страшні паралелі між минулим і сьогоденням.
Ми зобов’язані пам’ятати. Пам’ятати кожне обірване життя, кожну спалену оселю, кожну родину, яка зникла в полум’ї війни. Пам’ять про Корюківську трагедію – це не лише про історію. Це про нашу відповідальність сьогодні: бути сильними, єдиними й незламними.
Пам’ятаємо і схиляємо голови…
