Борзна провела в останню путь свого Героя…
Сьогодні Борзна схилила голови у скорботі… У тиші, сповненій болю, громада попрощалася зі своїм Захисником – ГОРБОНОСОМ Юрієм Вікторовичем, який віддав найдорожче – власне життя – за Україну.
Гірка звістка, що довгий час жила надією, обернулася невимовним смутком. 14 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Юрій загинув, боронячи рідну землю. Довгі місяці він вважався зниклим безвісти… І лише тепер повернувся додому – щоб навіки залишитися у пам’яті рідних, близьких і всієї громади.
Його життєвий шлях був тісно пов’язаний із Борзною – тут він народився, виріс, навчався, формувався як людина. Відданий своїй державі, він ще змолоду став до лав Збройних Сил України, а згодом – у найважчі для країни часи – не вагаючись став на її захист. У 2014–2015 роках боронив Україну на сході, а з початком повномасштабної війни знову взяв до рук зброю.
Юрій був людиною честі й обов’язку – спокійний, врівноважений, надійний. Таким його запам’ятають усі, хто знав. Він умів цінувати прості речі – рідну землю, природу, тишу… Любив риболовлю, знаходячи в ній спокій, якого так бракувало у воєнні будні.
Сьогодні разом із громадою невимовний біль переживає родина Героя… Матір втратила сина, брат – брата, маленька донька – батька. Її дитинство вже ніколи не буде таким, як мало бути… Та поруч із нею назавжди залишиться світлий образ батька – мужнього, відданого, незламного.
…Лунали слова, що пронизували серце… Виступали побратими Юрія – ті, з ким він пліч-о-пліч ділив фронтові дороги, небезпеку і віру в Перемогу. У їхніх словах звучала не лише скорбота, а й глибока повага до справжнього Воїна, надійного товариша, людини, яка ніколи не відступала. Зі щирим болем і теплом згадували його й працівники школи, де він навчався… Вони пам’ятають Юрія ще юнаком – щирим, світлим, з добрим серцем і тихою, але сильною внутрішньою гідністю.
Живим коридором, у скорботній тиші та з глибокою шаною, Борзна провела Юрія в останню путь… Схилені голови, сльози на очах, квіти й прапори – усе це стало мовчазною подякою за його подвиг. Кожен крок цієї дороги – це біль, що стискає серце, і водночас безмежна вдячність…
Прощавай, Юрію… Ти повернувся додому Героєм!
Вічна пам’ять і слава Захиснику України!
