Знову чорна звістка оповила нашу громаду…
Ми втратили ще одного Захисника – відважного Воїна КАРЛЮКА Станіслава Геннадійовича, жителя Іванівки, який без вагань став на оборону рідної землі. Він пішов туди, де кожен світанок може стати останнім, але де тримається Україна – на плечах таких, як він. І саме там, де вирішується доля нашої держави, а свобода виборюється найвищою ціною, його життя обірвалося…
Станіслав Геннадійович народився 6 січня 1997 року. У 2012 році закінчив 9 класів Миколаївської школи та вступив до Борзнянського держсільгосптехнікуму, намагаючись знайти своє місце в житті, будувати майбутнє, як і тисячі українських юнаків, що мріяли про спокій, працю, мир.
Життя не було до нього надто щедрим. У силу обставин вихованням Станіслава займалася бабуся – жінка великої сили й любові, яка замінила йому і матір, і батька. І саме завдяки її турботі виріс хлопець добрий, щирий, відкритий до людей, компанійський і по-справжньому людяний. Той, хто вмів підтримати, хто не ховався за байдужістю, хто жив із чистим серцем. І саме цей хлопець став Воїном. Став Героєм, який без зайвих слів зробив свій вибір – захищати Україну.
Його шлях обірвався рано. Несправедливо рано. Там, де смерть щодня ходить поруч, забираючи найкращих. Там, де тиша після бою звучить голосніше за крик.
І немає слів, які могли б загоїти цей біль. Є лише тиша пам’яті. Є вдячність – глибока, щира, невимовна – за мужність, за стійкість, за те, що він став між нами і ворогом.
Нехай пам’ять про Станіслава не згасає, а живе – у серцях, у словах, у молитвах і в тій тиші, яка завжди говорить найголовніше.
Вічна пам’ять і слава Герою!
