До 40-х роковин Чорнобильської трагедії: пам’ятаємо і вшановуємо
26 квітня 1986 року – дата, що не підвладна часу. Вона не тьмяніє у пам’яті, не втрачає болю, не стирається з людських сердець. Це рана, яка не гоїться до кінця. Це тиша, у якій досі відлунює вибух. Це урок, написаний ціною життя і здоров’я тисяч людей.
Минає 40 років від тієї страшної ночі, коли світ, затамувавши подих, ступив у нову реальність. Коли невидимий ворог – радіація – безжально розділив життя на «до» і «після». Коли звичайна весняна ніч перетворилася на символ глобальної катастрофи. Та водночас Чорнобиль став і символом незламності людського духу, прикладом самопожертви, мужності й відповідальності. Тисячі людей, не думаючи про себе, стали щитом між смертельною небезпекою та майбутнім людства.
З нагоди цієї скорботної дати у КЗ «Центр культури та дозвілля» відбувся тематичний захід за участю ліквідаторів наслідків аварії – тих, хто власними руками приборкував невидиме лихо, хто бачив його обличчя і вистояв. У їхніх очах – спогади, у їхніх серцях – біль і гордість, у їхніх долях – історія, яку не можна забути.
Після заходу присутні з глибокою шаною поклали квіти до куточка пам’яті полеглим Героям-землякам та до пам’ятного знака ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Кожна квітка – це мовчазне «дякуємо», кожен схилений погляд – це визнання подвигу, який неможливо переоцінити.
За особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та з нагоди ювілейного дня народження грамотами Борзнянської міської ради нагороджено:
- Вариводу Михайла Івановича;
- Перебиноса Сергія Володимировича;
- Федька Володимира Івановича;
- Ховменця Григорія Олексійовича;
- Чирку Михайла Олександровича;
- Шумяка Григорія Миколайовича.
Схиляємо голови перед тими, хто пройшов крізь радіаційний вогонь, хто дивився в обличчя небезпеці й не відступив. Перед тими, кого вже немає поруч, але чия жертовність назавжди вписана в історію. Перед тими, хто й сьогодні несе у собі невидимий слід тієї трагедії.
Чорнобиль – це не лише спогад про минуле. Це пересторога для майбутнього. Це відповідальність, яку ми не маємо права забути. Це нагадування про ціну людської помилки і силу людської відваги.
Пам’ять про Чорнобиль живе не в календарях – вона живе в серцях.
Пам’ятаємо. Дякуємо. Бережемо.
